Заняття з розвитку мовлення і вивчення української мови у дошкільних закладах «Планета дитинства» та «Бебі Стар» - це завжди пізнавально, з насиченими цікавинками і різноманітними мовними вправами, після яких закохатися у мову, літературу, народну творчість просто неможливо. А коли до малят прийшла на зустріч ще й пані Наталка Поклад – дошкільнята почали римувати і складати пісні просто з лету.

Безумовно – викласти на загал свою душу і талант – дуже відповідально, але певна трансформація думок у слово – відбулася, і все завдяки творчості відомої письменниці, журналіста, педагога – Наталії Іванівни Поклад. Кожна дитяча книжечка авторки є бажаною для маленьких читачів та помітною серед видань для дітей.

Своїм натхненням, здатністю помічати такі особливості, які бачить саме дитина, здібностями знаходити стежини до кожної маленької душі, своїми віршами пані Наталя закохала дітлахів у поетичне слово. А навзаєм отримала нові враження від спілкування з підростаючим поколінням, яке вже не уявляє життя без гаджетів і виджетів. Яке знає, що ластівки відлітають у вирій у Дубаї, а книги можуть бути не лише друкованими.

Про хлопчиків-дівчат, і про друзів і зарядку, про бабусю, про осінь, про звірят і комашок звучали вірші Наталки Поклад. Дошкільнята з увагою та живим інтересом слухали спомин поетеси, цікаві епізоди її дитинства, про роботу в школі вчителем початкових класів, шлях у літературу, першу видану книжку поезії, власні вірші, авторські сторінки у Всеукраїнському журналі «Малятко».

На зустрічі звучали вірші Наталії Іванівні, надруковані на сторінках журналу «Малятко», і кожен з великим задоволення отримав від автора автограф на улюбленому оновленому журналі.

У справжній дивосвіт скарбів книжкових потрапили дошкільнята «Планети дитинства» та «Бебі Стар», коли разом з пані Наталею відгадували рими, співали пісень, підказували героям правильні рішення. Без перебільшення – численна армія вибагливих шанувальників Наталки Поклад збільшилась ще на кілька сотень книголюбчиків. І це й не дивно. Характерною рисою стилю авторки у дитячій літературі є природна щира розмова зі своїми допитливими читачами, не загравання із ними, а відверте довірливе спілкування.

Дітлахи обох дошкільних закладів довго не відпускали від себе Наталю Іванівну, ставили довірливо цікаві запитання, читали вивчені вірші, щиро ділилися своїм, особистим.

А насамкінець обіймалися, дякували й фотографувались на добру згадку.